його пий

Идиоматическое выражение. Основное слово:

його

Идиоматическое выражение. Основное слово:

пий

1. собака, пёс

2. в поз. опр. собачий, псиный

– його пий

– йӱшӧ пий

– пий гай нояш

– пий ден пырысла илаш, пий ден пырыс гай илаш

– пий илыш

– пий ора

– пий семын пураш

– пийым покташ, пийым поктыл кошташ

1. сущ. лень; отсутствие желания действовать, работать

2. сущ. лентяй, ленивец

Сравни с:

йолагай, мындыр

3. прил. ленивый

Сравни с:

йолагай

– його пий

– йогым колташ

1. собака, пёс. Ава пий сука, сучка; узо пий кобель; сонарзе пий охотничья собака; ур пий лайка; капка йымал пий дворняга, дворняжка; пийла урмыжаш выть по-собачьи; пийым йолышташ посадить собаку на цепь.

□ Сай оза тыгай игечыште пийжымат тӱгӧ ок лук. С. Чавайн. Хороший хозяин в такую погоду даже свою собаку не выпустит на улицу. Уремыште ала-могай пий опталтыш. В. Иванов. На улице залаяла какая-то собака.

2. в поз. опр. собачий, псиный. Пий коваште собачья шкура; пий пун собачья шерсть.

□ Илышым мый ожно пий илышым. Г. Ефруш. Жил я раньше собачьей жизнью. Пий мӱшкырлан пелтӱй огеш келше. Калыкмут. Для собачьего желудка топлёное масло не годится.

◊ Його пий бран.

1. лентяй (букв. ленивая собака). (Орик:) Тый ыштенат, його пий! М. Шкетан. (Орик:) Твоя работа, лентяй! Йӱшӧ пий бран. пьяница (букв. пьяная собака). (Зоя:) Вожылдымо! Йӱшӧ пий! Г. Ефруш (Зоя:) Бесстыдник! Пьяница! Пий гай нояш устать как собака; об очень сильной усталости. Эчан пий гай ноен, ярнен, йолжо пулвуй даҥыт нӧрен, лавырген. Н. Лекайн. Эчан устал как собака, утомился, ноги промокли до колен, в грязи. Пий ден пырыс гай (пырысла) илаш жить как кошка с собакой; жить недружно; быть в постоянной ссоре. Теве ынде идалык шуэш нуно пий ден пырысла илат. В. Юксерн. Вот уже с год они живут как кошка с собакой. Пий илыш собачья жизнь; о тяжелой, невыносимой жизни. Тарзылык илыш – пий илыш. К. Васин. Батрацкая жизнь – собачья жизнь. Пий ора куча мала; общая свалка в детской игре. Школ кудывечыш пурышна. Тушто шуко йоча модыт, пий орам ыштылыт. В. Сави. Мы зашли в школьный двор. Там играют много детей, устраивают кучу малу. Пий семын пураш грызть как собака; ругать, бранить кого-л. (Матра:) Йыван ден Осып пий семын икте-весыштым пурыт. М. Шкетан. (Матра:) Йыван с Осыпом грызутся между собой как собаки. Пийым покташ (поктыл кошташ) лодырничать, бездельничать, слоняться без дела (букв. собак гонять). Чынжымак ойлаш гын, пийым покташ йӧрата. Г. Пирогов. Если сказать правду, любит собак гонять.

1. сущ. лень; отсутствие желания действовать, работать. Йогым сеҥаш побороть в себе лень; йогыш каяш облениться.

□ – Эх, Тойбулат, Тойбулат, Пашаш лекташ ӧрканет --- Його – тыйын йолташет. М. Казаков. – Эх, Тойбулат, Тойбулат, на работу ходить ты ленишься, лень – твой друг.

2. сущ. лентяй, ленивец. Його лияш быть лентяем.

□ Йогылан кум шагат ончыч йӱр чӱчалтеш. Калыкмут. Лентяю дождь капнет на три часа раньше, чем другим. Ср. йолагай, мындыр.

3. прил. ленивый. Його айдеме ленивый человек.

□ Його еҥын омыжо огеш пыте. Калыкмут. Ленивый человек никогда не высыпается. Ср. йолагай.

□ Його пий разг. лентяй; неисправный ленивец. Орик (Ведесалан): Тый ыштенат, його пий! М. Шкетан. Орик (Ведесе): Ты работала что ли, лентяйка! Йогым колташ потягиваться; потянуться; расправлять уставшие от однообразного положения руки-ноги. Валерик, чынак, омыюан, йогым колтыш. В. Косоротов. Валерик, на самом же деле, спросонья, потянулся.

пырнуть

1) кого чем (напр. ножём) - штирхати, штирхнути, штиркати и штрикати, (у)штиркнути, (у)штрикнути, шпортати, шпортнути, (с силой) штирхонути, штирконути, штриконути, шпортонути, шпиряти, шпирнути и шпорнути, порнути, шебенути кого и кому чим в що (напр. ножем); (толкать тычком) штурхати, штурх(о)нути и шторхати, шторх(о)нути, ширяти, ширнути, шуркати, шурнути, тикати, ткнути, штирма вдарити кого в що, чим в що и (при глаголах несов. вида) по чому. [Як штирхонув кинджалом у живіт (Основа 1861). Раз десять, може, я вже намірявся його штиркнути в бік, та ба! не можна (Куліш). Ото баба як штрикне його штилем, то так рана і є (Рудч.). Він і здригне, неначе його шилом уштрикнули (Стор.). Аж застогнала, наче її хто ножем шпирнув у серце (Куліш). Шпортнув ножем (Лохв.). Пріську наче хто ножем шпортонув при тому слові (Мирн.). Він його як порне списом (ЗОЮР. I). Як шебенув його ножем (Золотон.). Вона од злости так штурхнула палицею в горщик, що він перекинувся (Неч.-Лев.). А він ширяє ціпком по дверях, - сліпий, бач, то й пробує поперед себе (Новомоск.). Я ширнув у ту діжку палицею, - аж там полотно крадене (Новомоск.). Як шурнула хруща в писок, аж розкинув крила (Пісня). Він штирма вдарив мене під бороду палицею (Катерин.)];

2) (бодать) бити, колоти, шпирнути, порнути, ударити кого. Корова -нула рогом, рогами - корова шпирнула (порнула, ударила) рогом, рогами кого. -ться (бодаться) -

1) возвр. битися, колотися;

2) взаим. битися, буцатися.

* * *

несов.; сов. - пырн`уть

штрика́ти, штрикну́ти и усилит. штрикону́ти; підштри́кувати, підштрикну́ти, несов. шпиня́ти; несов. уштрикну́ти, шпортну́ти и шпортону́ти; несов. диал. шпирну́ти, ушпи́лити

1) (при позначенні місця: зверху, на поверхні чогось) on, upon

2) (при позначенні місцевостей, регіонів, вулиць) in; (при позначенні закладів, занять тощо) at

3) ( при позначенні знаходження вгорі або руху нагору) up

4) ( при позначенні напрямку) to, towards

5) ( при позначенні часу) on, at; ( протягом) during; ( при позначенні строку) for; ( при позначенні крайнього строку) by, towards

6) ( при позначенні одиниці часу)

7) ( при позначенні хвороби) with

8) (згідно з, відповідно до) by, in, to

9) (y значенні "для") for

10) ( при позначенні одиниці виміру) by

11) ( при множенні і діленні) by

12) ( при позначенні результату ділення) in, into, to

13) ( при позначенні кількісної різниці) by

14) ( при позначенні засобів до існування) on

15) ( при позначенні засобу пересування) by

16) (при позначенні зміни, переходу до іншого стану) into, to

17)

1) (предел в пространстве) кінець (-нця), край (р. краю), ум. кінчик, кінчичок (-чка), краєчок (-чка). [Попустила низько кінці стрічок (Сл. Гр.). Кінцем ножа копирсає (Сл. Гр.). Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (- ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]сок (-ска); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гузка; (пальца на руке) пучка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. рогу), (ум.) ріжок (-жка); (загнутый: полоза в санях) скорс (- са); (кнута, арапника) приконечник, хвостик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околичник (Шух.). -нец аллеи, поля - кінець (край) алеї, поля. -цы города - кінці (краї) міста; (части) дільниці (частини) міста. Палка о двух -цах - у палиці два кінці; палиця на два кінці. Всякая вещь о двух -цах - кожна річ має два кінці. В -нец чего - на кінець, на край чого. [Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Окуляри йому зсунулися аж на край носа (Єфр.)]. Из -ца в -нец - від (з) краю до краю, з кінця в кінець. [Там (в Україні) широко, там весело од краю до краю (Шевч.). Хай вона (пісня) з краю до краю гуляє (Грінч.)]. Со всех -цов - з усіх усюд(ів), звідусіль. В -це, на -це чего - кінець, край, в (на) кінці, на край, навзкрай, по кінець, по край, на краю, з краю чого. [Сидить батько кінець стола (Шевч.). Сіла кінець столу (Тесл.). Росте вона край чистого поля (Рудан.). В кінці хуторця буде будиночок біленький (М. Вовч.). Жила вдова на край села (Пісня). Навзкрай ниви курився димок (Сл. Гр.). Десь там, по край села, гука якась-то мати (Яворн.). На краю ліса (Франко)]. Ударение во французском языке стоит на -це слова - наголос у французькій мові стоїть на кінці (наприкінці) слова. В самом -це, на самом -це - в (на) самому кінці, на самому краю, наостанці. [А наостанці, під сьогоднішньою дниною було записано (у щоденнику) усю пригоду (Крим.)]. Находящийся в -це, на -це - кінцевий, прикінцевий. Без -ца, нет -ца - без кінця, без краю, без кінця-краю, нема краю, нема кінця- краю. [Нема краю тихому Дунаю (Мет.)]. Не имеющий -ца - безкраїй; срвн. Бесконечный. Точить -нец ножа - гострити кінець ножа. Соединить два -ца - сполучити два (обидва) кінці. -нец к -цу - кінець (кінцем) до кінця, край до краю. Прятать, хоронить -цы - ховати кінці. И -цы в воду - і кінці у воду. Сводить -цы - добре орудувати (своїми) справами, викручуватися, крутити-вертіти. Сводить -цы с -цами - зводити кінці з кінцями, жити ощадливо. Еле сводить -цы с -цами - ледве перебуватися (перемагатися). -цы с -цами не сходятся - кінці з кінцями не сходяться. -нец глухой, техн. - кінець сліпий;

2) (отрезок ч.- л.) кінець, край чого. Бросить -нец с лодки - кинути кінець (кінець мотуза, мотуз) з човна;

3) (торговая единица) шматок (-тка), сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). -нец пряжи - пуд пряжі. -нец снасти - сто сажнів снасти. Хазовый (казовый) -нец - показний кінець (край);

4) швальный -нец (верва) - дратва;

5) (доля) частина, частка, пайка. У нас подать на два -ца разводят - у нас податок (подать) розписують (розкладають) на два півріччя;

6) (о расстоянии) кінець, перехід (-ходу), переїзд (-ду). Большой, порядочный, добрый -нец - довгий (далекий, здоровий, добрий) кінець (перехід, переїзд), не блигомий світ, добра промашка. [Такі переходи здорові од вокзалів до тюрми (Теел.). Од нас до вас не блигомий світ - за годину не дійдеш (Київщ.). До лісу добра промашка (Звиног.)]. Нанять извозчика в один -нец - найняти візника на один кінець. Оба -ца - обидва кінці; туди й назад. В оба -ца - на обидва кінці; туди й назад;

7) (предел времени и действия) кінець, край, приконеччя. [Надіходив кінець лекції (Крим.). Всьому під сонцем край один, всьому земному - тлін і тлін (Філян.). Сиджу в кімнаті, жду краю ночі (Черняв.). Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. Начало и -нец - початок і кінець. Не иметь ни начала, ни -ца - не мати ні початку, ні кінця (ні краю, ні кінця-краю). От начала до -ца - від (з) початку до кінця. Нет ни -ца, ни краю - нема кінця-краю. -ца-краю не видно - кінця- краю не видк[н]о. В -це, на -це - в кінці, наприкінці, наостанці, наостан[т]ку, на приостанку, на остан[т]ок, на скінчанні, на скінчу, на скінчі (Куліш); (напоследок) напослідок, напослідку. [Наприкінці того-ж року поїхав він на Херсонщину (Єфр.). Дякую вам за вашу прихильність, що хоч наостанці виявилась (Крим.). Лаговському бажалося, хоч наостатку, на прощання, надивитися на них (Крим.). Що це він на приостанку розказував? (Борзен.) Криваві чвари, що почались на скінчанню 15-го віку (Куліш). На скінчу схопила себе обіруч за лиця (Свидниц.)]. В -це месяца, года - в кінці, наприкінці, під кінець, в кінець, наостанку місяця, року; з кінцем місяця, року. [Якось я вже в кінець літа прийшла (Грінч.)]. В самом -це, в -це всего - наостанці, наостан[т]ку, наостан[т]ок, насамкінець, на(при)послідку; срвн. Напоследок. В -це-концов - кінець-кінцем, нарешті, врешті, наостанку, наостанці, насамкінець. [Кінець-кінцем ніхто не знав, що можна, чого не можна (Єфр.). Він слухав усього пильно, радувався, а все-таки нарешті осмутнів і задумався (М. Вовч.). Покинувши чесну працю, руйнував своє село і врешті підпалив клуню (Грінч.). Наступництво політичної й духовної власти наостанці переходить з Візантії на Русь (Єфр.)]. Под -нец - наприкінці, на кінці, під кінець, при остан[т]ку, наостан[т]ку, на остан[т]ок, при послідку; срвн. В конце. [Навіть в душі нам залізти забажали на кінці (Франко). При остатку козачка заграли (Житом. п.). Розмови наші, співи й на останок уривчаста, палка, завзята річ (Л. Укр.). Тепер я при послідку своєї служби і під суд попав (Звиног.)]. К -цу - під кінець, на кінці, наприкінці. К -цу лета - під кінець (наприкінці) літа. Дело близится к -цу - справа доходить кінця (краю). В -нец, до -ца - вкрай, до краю, до решти, до остан[т]ку, до останнього, до-щенту, геть, геть-чисто. [Збавив своє здоров'я вкрай (Звиног.)]. Разбранить в -нец - вилаяти на всі боки (на всі заставки) кого. До -ца - до кінця, до краю, до останку, до послідку; (всё до капли, решительно всё) до щерця, до ґрунту, до щаду, (вульг.) до канцура, до шниру. [До кінця там досидів (Сл. Гр.). Будуть захищатись до краю (Коцюб.). Як не дасть бог талану змалку, то й не буде до останку (Номис). Кажи всю правду до щерця (Мова). Очі, шию, голос твій буду пить до щаду (Пачов.)]. До -ца жизни, дней - довіку, довічно, повік, до смерти, віку, до суду-віку, до віку й до суду, до кончини (до скінчання) віку, поки живота. [Гуляла-б довіку дівчиною молодою (Мет.). Не взнать тому весни повік, хто серцем холодний (Самійл.). Будеш у мене до смерти-віку хліб-сіль уживати (Дума)]. При -це жизни - наприкінці життя, на скінчанні (на сході) віку. Не без -ца же - не довіку-ж, не доки. [Пора була молодих за стіл сажати, не доки тут стояти їм (Сл. Гр.)]. Достигнуть желаемого -ца - дійти бажаного (жаданого) кінця. Положить -нец чему - зробити (покласти, дати) кінець (край) чому, берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада). Цьому процесові край вже покладено (Єфр.)]. Чтобы положить -нец этим толкам - щоб покласти край цим пересудам, поговорам. Приводить, привести, доводить, довести до -ца что - доводити, довести до кінця, (до) краю що, доходити, дійти краю у чому, довершити що. [Тепер, щоб ви знали, треба краю доводити, коли й де вінчати (Шевч.). Він не вміє нічого довершити (Л. Укр.)]. Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -цу - доходити, дійти краю (до краю, до кінця), кінча[и]тися, (с)кінчитися, бути на скінчу (Свидн.), вийти на кінець; срвн. Приходить 1. [Третя зима його життя доходила краю (Короленко). Екзамени дійшли до краю (Крим.)]. Дело приближается к -цу - справа доходить кінця. Приходило к -цу что у кого - став (почав) вибиватися з чого хто. [От і стали ми з харчів вибиватись (Короленко)]. Пришло к -цу что - (с)кінчилося що, завершився кінець чого, в чого. [У денної бійки кінець завершився (Рудан.)]. Водка приходит к -цу (шутл.) - горілці видко денце. Расследовать, узнать дело до -ца - розслідити (розвідати, дізнати) справу до кінця (до краю), дійти кінця справи. [Не дійшли ми кінця сеї справи (Куліш)]. -нец света (мира) - кінець (кончина) світу (світові). Вот и -нец всему - от і край усьому; от і все (с)кінчилося; от і по всьому. Всему есть -нец, всё имеет свой -нец - всьому (на все) є (єсть) кінець (край). -нец слезам, заботам - кінець (край) сльозам, турботам. -нец службы - кінець служби[і]; (завершение) відслуга. Ещё не настал -нец его несчастьям - ще не настав (не прийшов) кінець його нещастю. -нец делу; дело с -цом; да и -нец - скінчено справу; та й по всій справі; та й край! та й уже! та й квит! та й конт! по цей дуб миля. -нец чему - по чому. [Вже по дощеві (Звиног.)]. -нец был бы мне, будет нам - було-б по мені, буде по нас. Пришёл кому -нец - прийшов кінець кому, прийшла на кого остан[т]ня година, (перен.) урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому, (фам.) сів маком хто. Тут тебе и -нец (капут, аминь) - тут тобі й край, капут, амінь, рішенець, решта, (провинц.) рехт, гак, хата, ярмиз, саксаган, амба, капець, капурис, каюк. -нец - делу венец, -нец дело венчает (красит) - кінець - ділу вінець (Номис). Не смотри начала, смотри -ца - не вважай на цвіт, бо чи буде ще плід. Не хвались началом, похвались - цом - не хвались починаючи, а похвались кінчаючи. На худой -нец - в найгіршому разі. Всему бывает -нец (о терпении) - на всякий терпець буває кінець;

8) (цель) мета, ціль (-лі). На какой -нец ты это делаешь? - нащо (навіщо) ти робиш це?

* * *

1. частка також, теж, же, і; о да т'ельсин він теж нехай прийде; у да айтый він же говорить ВН; о да хазанып т'есин хай і вона також собі заробить СМ; айттым да я ж сказав О; о да она йағ верий він же дає йому жир Г; падшах чағрый буну да цар покликав його також Г.

2. частка аж, поки СБ; у да даан кӱрешир эди тахым да йеңгенчек він же боротиметься й далі, аж поки всіх не переможе СБ.

3. посил. частка ж; хана да бахайых ану ж, давай подивимося СМ.

4. частка що-, кожного; биз йылда да сачаймыз йуртха гувалян, картоп ми щороку, кожного року садимо на городі соняшник, картоплю У.

5. енкл. у складі допустової форми хоча; йа да аңласа да, энди бир ший этмеэ болмай а хоч і розуміє, але все одно нічого зробити не може П; энди наз да оса бир дэне халаҗах тепер, як би там не було, залишиться один СМ.

6. ритмічна частка; Д йалан дӱня да йӱзӱне ойнап да гӱлӱп да йезмедим на цьому брехливому світі я не погуляв, не посміявся, не побродив П; ӱйӱмӱз да тулалы, сув тӧгӱп та сибирдим; ичиндэт'и да йаныхлада-рыны тӱркӱ да ӧтӱп йырладым наша хата з цегли, я побризкала водою й позамітала; свої внутрішні переживання я виспівала, співаючи пісні П; олайды беним ама-да-йылым якби була моя змога СГ.

7. прот. спол. енкл. а, але, та, ж; биз урум алхы, о да татлар ми уруми, а вони татиМ; буну бахша бӧльмейе, буну да бахша бӧльмейе хойайляр її садять в одному відділенні, а його в іншому П; т'ӧр базарға вармай, т'ӧрсӱз базар да олмай сліпий на базар не ходить, а й без сліпого базар не буває К; лампасы да бар эди да тохтамадых і лампа в неї була (горіла), та ми не зупинилися У.

сліпий, незрячий Б, Г; зайыф ол- слабнути, сліпнути СК; гӧзлери зайыф олду його очі осліпли СК; о да уруй, кӧзлерин чыхарый — халый зайыф б'є його, вириває очі — і той стає незрячим Б; пор. зайиф.

-ся, держивать, -ся держати, -ся, тримати, -ся. [Вона держить мою руку. А він - держиться мене, як сліпий поводатаря. Як собака стеріг хату, то його й тримали]. Держать себя - держати себе, поводитися, триматися. [Любила чепуритися й держала себе дуже чисто. Довго він навчав їх, як мають поводитися в гостині (Крим.). Трималася дуже тактовно]. Важно, гордо держать себя - поводитися пишно, пишатися, гонорувати, -ся, згорда триматися, (насмешл.) пиндючитися. [Так-то вже гонорує: простому чоловікові і руки не подасть]. Держать кого в руках, в своей власти - мати (держати, тримати) кого в лапах, у жмені, в кулаці. Держать наготове - держати напоготові, насторожити що. [Гайдамака стоїть, настороживши списа]. Держать правее - брати цабе, праворуч. Д. левее - брати цоб (соб), ліворуч. Держать временно - передержувати кого, що. Держать чью сторону - держати (тягти) руку за ким, стояти за ким, за кого. Держаться вместе - гурту (купи) триматися, купитися. Держаться за одно - тримати з ким, в один гуж тягти з ким. Держать слово - додержувати слова, бути кріпким на слово. Держаться твёрдо, стойко - кріпитися. [Кріпиться, як диня на морозі]. Держать в памяти - в тямці мати. Держаться своего - не кидати(ся) свого, додержувати свого. Держаться на стороже, на чеку - матися на бачності, бути сторожко з ким. Держанный - держаний, триманий.

* * *

1) трима́ти, держа́ти

2) (иметь у себя, владеть кем-чем-л.) держа́ти, трима́ти

1) (при повел. накл.) но, лиш, лишень, бо, ке (мн. кете), ну, (гал.) ко. [Дивіть-но на його! (Крим.). Біжи-лиш швидше в Карфагену! (Котл.). Кете-лиш (дайте-ка) кресало! (Шевч.). Геть-лишень до ката (Номис). Розкажіть-бо що-небудь (Крим.). Марусю! ходи-ке сюди (Квітка). Ходи-ко, дай-ко! (Верхр.)]. Ну-ка - а ну лиш, а ну-бо! На-ка - на лиш (лишень, бо). Нате-ка! - нате-но (-бо, -лиш);

2) (при замене условного придаточного через повелит. накл.) но, лиш. [Спробуй-но зачепити - будеш битий (Ніков.). Не пий лиш нічого - будеш здоровий]; (при замене повел. накл. через условное придат.) б. [Голодний, - дала б там чого їсти (дай-ка чего покушать) (Херсонщ.)];

3) (при дат. пад. местоимений: мне-ка и т. п.) бо, лишень. [Мені-бо налий. Тобі-бо вже ніколи];

4) (при наречиях) о. Вона-ка! (вот где) - онде-о. Здеся-ка - осьде-о, (диал.) гесде-о;

5) (в вопросит. предл.) бо. [Де-бо він ходить? Сюди-бо не прийдуть?].

* * *

1) хлопець (-пця), хлопчик, ум. хлопчичок (-чка), хлоп'я (-яти), ум. хлоп'ятко, хлоп'яточко, хлопча (-чати), хлопченя (-няти), ум. хлопчатко, хлопченятко, хлопчина, хлопчак (-ка), хлоп'яга, пахолок, пахоля (-ляти), ум. пахолочок (-чка). [П'ятеро діток Бог дав: дві дівчини і три хлопці (М. Вовч.). В його двоє дітей зосталося: хлопчик і дівчинка (Рудч.). Ти вже не хлопець, а парубок: затого й на вечерниці (Кониськ.). Хіба-ж Петро парубок? Він іще хлопчак (Звин.). П'ять або шість год хлоп'яті - вже воно й у штанцях (Рудч.). Ой, де-ж ти будеш ночувати, хлопчино-хлопчиночко (Чуб. V). Росте те хлопчатко (Морд.). Ходіть лишень швидче, хлопченята, я по яблучку вам дам (М. Вовч.). Скажи мені правду, мале пахоля (Метл.). Я малий пахолок, родився в вівторок, а в середу рано мене до школи віддано (Пісня)]. -чик ещё спящий с матерью - підбічний хлопець. Выхоленный -чик (бутуз) - буцик, ум. буцичок (-чка), буценя (-няти), ум. буценятко, буценяточко. [Ич який буцик! Видно що панська дитина (Сл. Яв.)]. Мальчики (собир.) - хлоп'яцтво. [І чоловіки, і жіноцтво, і хлоп'яцтво, та й дітвора туди-ж (Квітка)]. Вести себя, как -чик - поводитися по-хлоп'ячому. Быть -ком - хлопцювати. [Тут він хлопцював, тут виріс і молодиком став (Сл. Гр.)]. -чик-с-пальчик - покотигорошко, хлопчик-мізинчик. -чики в глазах - чортики перед очима, в-очу темно;

2) -чик в услужении - хлопець, хлопчак, наймитча (-чати), (казачок) пахолок, пахоля (-ляти). [Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем (М. Вовч.). Ото! Хіба ти в нього пахоля (Л. Укр.)]. -чик на побегушках - попихач, побігун (-на), побігущий хлопець. Я тебе не -чик - я тобі не наймит, не попихач;

3) (скамеечка, разувайка) підніжок (-жка), підніжня (-ні), ослінчик.

* * *

1) хло́пчик, хло́пець, -пця; хлопча́к, -а, хлоп'я́к, -а

2) ( малолетний слуга) хло́пчик, хло́пець, козачо́к, -чка́

в прямом и переносном значении) море (-ря, мн. моря, -рів), ум. моречко, моренько. [По синьому морю хвиля грає, турецький корабличок розбиває (Пісня). Правда і в морі не втоне (Номис). А я з дому на Дін до донських козаків, ой, а із Дону до татарських морів (Рудан.). А на моречку четверо суден плаває (Грінч. III)]. Азовское -ре - Озівське море. Балтийское -ре - Балтицьке море. Средиземное -ре - Середземне море. Чёрное -ре - Чорне море, Козацьке море. [Чорним морем далеко гуляли (Ант.-Драг.). Чорне, або по- старосвітському Козацьке море (Основа 1862)]. Взволнованное -ре - схвильоване (збурене) море. Взбаламученное -ре - розбурхане (розгойдане, збаламучене) море. Открытое -ре - чисте море. [У чистому морі корабель пливе (М. Грінч.)]. Выйти в открытое -ре - виплис[в]ти на чисте (в чисте море). Плыть -рем - плисти (пливти) морем. По -рю и суше - по морю і суші, морем і суходолом (сухопуттю). Это капля в -ре - це краплина (пилина) в морі. За -рем телушка полушка, да рубль перевозу - за морем теличка - копієчка, а перевезти - карбованчик. Ум за -рем, а смерть за воротом - думка за морем, а смерть за плечима. За -ре - за море. Журавли за -ре летают, а всё одно курлы! - ворона за море літає, а дурна вертає (Номис). Из-за -ря - (і)з-за моря, з-поза моря. У -ря - над морем, край моря, коло (біля) моря. Над -рем - над морем. [Я люблю море може тим, що я зріс над морем (Н.- Лев.)]. В -ре (вин. п.) - на море. [Ми наймемо човен, сядемо й попливемо далеко, далеко од людей на море (Н.-Лев.)]. -ре во время волнения - море в хвилю. [Море в хвилю і тишу (Основа 1861)]. К -рю - над море, до моря. [Киньмо оцю гулянку, ходім над море, будемо гуляти вдвох над морем (Н.-Лев.)]. По направлению к -рю - в напрямку до моря, простуючи на море. -ре волнуется - море грає (хвилює, б'є, бушує). [Вітер віє, повіває, синє море грає (Рудан.)]. Горе что -ре: ни переплыть, ни вылокать - горе - море: пий його, не вип'єш (усього) (Номис). Кто в -ре не бывал, тот богу не молился - хто в морі не бував, той бога не благав (М. Грінч.). Слезою -ря не наполнить - сльозами моря не доллєш (не виповниш). Сиди у -ря, да жди погоды - сядь над морем, виглядай години. Пьяному и -ре по колена - п'яному (дурному) море по коліна; срв. Колено 1. Не -ре топит, а лужа - не море топить, - калюжа. Не ищи -ря, и в луже утонешь - не шукай моря, - у калюжі втопишся (втонеш) (Номис). Житейское -ре - житейське море. -ре страдания - море страждання. [Що варте життя перед необмеженим морем людського страждання? (Коцюб.)]. -ре звуков - море звуків. [Море лісових звуків (Коцюб.)]. Разливное -ре - як води в морі, заливне море. [А горілки в них - море заливне (Звин.)]. Чернильное -ре, бумажные берега - течуть річки з атраменту в паперових берегах. Сто метров над уровнем -ря - сто метрів над рівнем моря (над морським водорівнем).

* * *

I. попадати.

II. попасть

1) куда - потрапляти, потрапити, втрапляти, втрапити, попадати, попасти, впадати, впасти куди, до кого, до чого, діставатися, дістатися куди. [Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати? (Чуб.)]. Как и откуда вы сюда -пали? - як і звідки ви сюди потрапили (втрапили)? -дём ли мы по этой дороге в город? - чи потрапимо (втрапимо) ми цією дорогою до міста? Вы -пали ко мне как раз во время, в пору - ви нагодилися (потрапили, влучили) до мене саме в час. Блуждая, странствуя -пасть куда - блукаючи забитися, прибитися куди. [Блукаючи по Україні, прибивсь якось я в Чигирин (Шевч.)]. -пасть в ров, в яму - потрапити, попасти, впасти в рівчак, в яму. -пасть в западню - попастися, впасти, вскочити в пастку (в западню). -пасть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку - ускочити в лихо (в біду, в халепу, у лабети, в клопіт), ушелеп(к)атися в біду, доскочити біди, (образно) в тісну діру впасти, зайти у велике галуззя. [Вскочила наша громада в халепу (Кониськ.). Ну, та й вшелепалась я оце в біду по самі вуха (Неч.-Лев.)]. -пасть в неловкое положение - опинитися на льоду, на слизькому, як у сливах, не знати на яку ступити. В такое положение, в такую историю -пал, что… - в таке (в таку халепу) вскочив, в таке вбрів, в таке клопітне убрався, що… [В таке вбралася, що ледве за рік вирнула (Г. Барв.)]. -пасть впросак - вклепатися, влізти в болото, в дурні пошитися. [Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися (Коцюб.)]. - пасть на каторгу, в ссылку, в Сибирь - потрапити на каторгу, на заслання, на Сибір, попастися на Сибір. -пасть в плен, в неволю - попастися, упасти(ся) в полон, в неволю. [О ліпше бути стятому впень, ніж впастись в погану неволю (Федьк.)]. -пасть под иго, под власть чью-л. - впасти (попастися) в ярмо чиє, підпасти під кого. [А селянів кілька тисяч під Москву підпало (Рудан.)]. -пасть в самый круговорот чего - потрапити, попастися в самий вир чого. Наконец-то я -пал в высшую школу - нарешті я дістався до вищої школи. - пасть в театр было не легко - дістатися (попасти) до театру не легко було. -пасть в очередь - під чергу (в ряд) прийтися. -пасть под суд - опинитися під судом, стати перед суд. -пасть к кому в милость, в немилость - підійти під ласку кому, в неласку у кого впасти. -пасть в честь, в почёт - зажити, дожитися, доскочити чести, шани, пошани, шаноби. -пасть в дьячки, в баре - попасти в дяки, вскочити в пани. [Та у дяки як-би то вам попасти (М. Вовч.). Не в такі я тепер пани вскочив (Франко)]. -пасть кому-л. в руки, в чьи-л. руки - потрапити (дістатися) кому до рук, потрапити в чиї руки и в руки до кого, впасти кому в руки. [Випадків, коли гарна й зрозуміла книга потрапляла до рук селянинові, не могло бути багато (Грінч.). Одного разу впала мені у руки книжка стара (М. Вовч.). Не пам'ятаю, коли дісталась мені до рук ця брошура (Н. Рада)]. Соринка -пала в глаз - порошинка (смітинка) вскочила в око, остючок ускочив в око. Во время этого следствия ему -пало в карман - під час цього слідства йому перепало в кешеню. -дёт ему за это - буде йому за це. Он -пал мне навстречу - він мені здибався. Как -пало, как ни -пало - як попадя, (кои-как) аби-як. Где -пало - де попадя, де припало. [Сяк так наїстися, аби-чим укритися, де попадя, в печері або в курені якому, негоду пересидіти (Єфр.). Цілу ніч шлявся, та так, де припало, там і валяється (Квітка)]. Куда -пало - куди попадя, куди трапиться, куди луча. [Поїду, куди трапиться, аби тут не зоставатися (Звин.)]. Все бросились куда -пало - всі кинулись, хто куди (як хто) втрапить (втрапив), куди хто запопав, хто куди піймав. Кому -пало - кому попадя, кому-будь, аби-кому. С кем -пало - з ким попадя, з ким припало, з ким трапиться, аби-з-ким, з ким не зарви. [З ким не зарви, все знакомі, все дружить (Свид.)]. Болтают, что только на язык -дёт (взбредёт) - мелють, що тільки на язик наскочить (наверзеться), що тільки язиком натраплять;

2) (наткнуться на кого, на что) натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, (по)трапляти, (по)трапити (гал. трафляти, трафити), налучати, налучити на кого, на що, впадати, впасти на кого, на що, набри[е]сти на кого, на що и кого, що. [Прийшли вони в село й натрапили як-раз на того діда (Гр.). Налучила царівна на скелю, проломила корабель (Гр.). Коли це набрели цигана, - веде пару коней (Манж.)]. Насилу мы -пали на дорогу - насилу (ледві) потрапили ми на дорогу, насилу (ледві) натрапили ми дорогу, набрили (зійшли) на дорогу. [Дороги хоть не знайшов, та деякі стежиночки натрапив (М. Вовч.). Дайте мені набрести на стежку (Номис)]. -пасть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу - налучити (зійти) на добру путь, збігти, набристи на свою стежку, набігти (вхопити) своєї тропи. [Збилась з пантелику дівчина та й не налучить на добру путь (Мирн.). А щоб ти на добрий путь не зійшов! (Номис). От як страшенно приплатились наші вельможні предки за те, що не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи (Г. Барв.)]. -пал на медведя - натрапив (набрив) на ведмедя и ведмедя, налучив, потрапив, впав на ведмедя. [Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на чей-л. след - на чий слід спасти, натрапити, на чий слід и чийого сліду набігти, чийого сліду вхопити. Он -пал на счастливую мысль - він потрапив, натрапив на щасливу думку, йому спала щаслива думка. Зуб на зуб не -дает (у кого) - зуб з зубом не зведе (хто), зуб на зуб не налучить. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка). Тремчу, зуб на зуб не налуче (Проскурівна)];

3) в кого, во что (чем) - влучати, влучити, (по)трапляти, (по)трапити, втрапляти, втрапити (гал. трафляти, трафити), поціляти, поцілити, вцілити, (стреляя) встрелити в кого, в що (чим) и кого, що, попадати, попасти в кого в що, вицілити, добути, втяти кого в що, вліплювати, вліпити в що, лучити, получити кого и на кого. [Іван вирвав буряк і, пожбурнувши ним, влучив її просто в хустку (Коцюб.). І ось один важкий та острий камінь улучив дівчину, і полягла вона (Л. Укр.). В те трафля, в що не мірить (Франко). Ніж не потрапив куди треба і вгородився мені просто в руку (Грінч.). Стрельнув і саме в крило поцілив (Гр.). Так мене сим і вцілила в серце (Г. Барв.). Лучив ворону, а влучив корову]. -пасть в цель - влучити, вцілити в мету. Он в меня стрелял, но не -пал - він в (на) мене стріляв, але не влучив (не поцілив, не вцілив, не встрелив, не втяв). Камень -пал ему в голову - камінь влучив його (и йому) в голову. Пуля -пала в кость - куля потрапила на кістку, влучила (трафила) в кістку. -пал не в бровь, а в глаз - у самісіньке око вцілив; вгадав, як в око вліпив. Не -пасть (бросая) - прокидати, прокинути. Он бросил в меня камнем, но не -пал - він кинув на мене каменюкою, але прокинув (не влучив, не поцілив). -пал пальцем в небо - попав пальцем у небо, попав як сліпий на стежку. -пал не -пал - схибив - трафив, наосліп, на одчай душі. -пасть в тон - достроїтися до тону, узяти в лад.

* * *

1) попа́дати; (о листьях, плодах) поопада́ти; (обрушиться сверху, поопадать) поспада́ти; ( потерять устойчивость) поваля́тися

2) ( погибнуть - о скоте) поздиха́ти

3) ( упасть много раз) попа́дати

1. голова; баш (ын) арты задня частина голови; потилиця СБ; баш тӧбеси / тӧпеси верхня частина голови, тім'я СБ / БТ; башы айляный голова крутиться ВН; башым энди авара шлей голова в мене тепер діє погано СБ; баш ас- вішати голову, журитися СГ; асай башын він повісив голову Б; астых башларымызны ми звісили голови Б; баш беласы нещастя на голову СБ; башыны тизине дэгнизько кланятися Г; баш йасты ға д'ельмей не спиться й не лежиться СК; баш йазы (сы) О, БТ, Г, К, СК, баш йазых О доля, рок, фатум; эпчии дэ башым йазысы, бу да не мараз? усе, що сталося,— від долі, а це що за хвороба? Г; баш йез- морочити голову СБ; баш сағлығы співчуття К; баш ур- бити чолом, звертатися з клопотанням К; баш хойған йер узголів'я П; баш хондур- прихиляти голову, знаходити притулок СЛ; баш хош- з'єднуватися, єднатися; маңа баш хошсун о? чи він зі мною з'єднається? У; баш чевирповертати голову Г; башма да д'ирмей тӱркӱлер пісні не йдуть мені в голову М; баштан ғарип, кӧздэн т'ӧр головою нікчемний, очима сліпий СБЧ; баштан айах з голови до ніг; т'ийий баштан айах сийа урбалар одягає з голови до ніг чорний одяг Б; баштан айах сийалери / харелери д'иймишсин ти одяглася в чорне з голови до ніг Г, СЛ, СК; баштан айах хумаш д'иймиш алхы Тиблизи народ Тифліса з голови до ніг одягнений у шовки СК; баштан аткидати через голову Г; баш-тэпен ат- кидати сторч головою Г.

2. розум, глузд; хайа баш? де розум? Б.

3. волосся на голові; ама ӧст'ен падышах сахалы, башы — хырхылмаа т'ерек, траш олунмаа т'ерек але в царя відросла борода, волосся на голові, треба підстригатися, голитися Г.

4. вершина; тӧбениң башы вершина гори СБФ; баш эниш крутий спуск О.

5. головний, старший, голова, отаман; баш чобан головний чабан СБ; бӱйӱгӱ баш эт'ен старший з них був за головного СЛ; базирд' ан башы отаман купців СЛ, СК; йӱз башы сотник К; баш эт- призначати за головногоМ, брати гору, долати О; баш бармах / пармах СБ / НМ, У, СГ великий палець.

6. початок, край, зачин; кӧше башы ріг вулиці; башын тапсам якщо знайду початок СБ; масалын башы зачин казки СК; авғустун башы бле олар т'елеҗеклер мында на початку серпня вони приїдуть СМ; башында спершу СБ; башындан спочатку, починаючи з чого О, СГ; о сана башындан алып чах сонунаҗаз тӱркӱ ӧгретир він навчить тебе пісень від самого початку до самого кінця СК; баштан перше, спочатку, раніше, спершу П, У, СЛ, СГ-СК, Кб.; баштан йалан айтхан спершу він збрехав П; баштан хоншуға чабайым спершу побіжу до сусідів П; баштан бек сайайлярмыш раніше його дуже шанували СК; баштан т'елен ат кінь, що прибіг першим СЛ; баштан баша від краю до краю, поголівно Б, К; җыхты аст'ер баштан баша знищив військо до пня, розбив на голову ВН.

7. колос, волоть, качалка; башлай заре баш хусмаға пшениця починає випускати колос П; хамуш башлары памухлу волоть в очерету пухнаста СЛ; боғдай башы пшеничний колос У.

8. головна, головоподібна частина знаряддя; балта башы обух СБ; тырнавучун башы, сабу власне граблі (без держака) і держак граблів, грабильно П; т'имене башы голівка грифа ВН, НМ; шишеэн башын ач- відкорковувати пляшку О.

9. повід, налигач; атын башы віжка Б; баву бир башха на одному поводі вузол СБ;

10. штука, раз; бир баш мал, хой одна голова худоби, одна вівця П; баша баш так на так, раз на раз, один на один О; адам башна да бир сазҗы осун на кожного хай буде по музиканту Г; бин баш хойуну вармыш о ғарибин у того чужинця була тисяча голів овець СК; эт'и бин баш хойун дві тисячі голів овець СЛ; бир тувар баш одна голова худоби СБ.

11. особа, сам; баш баша т'итрозійтися поодинці, кожен сам по собі СК; йаш башыма мені молодому ВН; йӱзлев болуй йаш башыма будуть дорікати мені молодому Б; бағрыйляр башма кричать на мене М; бу дэртлер башма д'ельди оці нещастя звалилися на мене СК; ни аллах башыма йазған, кӧзлерим дэ аны кӧреҗек що мені записав бог, те побачать мої очі СБЧ; башыма т'етирдим бела я накликав нещастя на свою голову СК; хара кӱнлер башымыза т'ельди на наші голови звалилися нещастя СЛ; алдым башым, чыхтым-т'еттим / т'иттим ғурбет элине я зібрався й подався на чужину Б / Г; алып башымы чыхып йитэйим / башымы алып д'идэйим зберуся й піду світ за очі СБ / СК; башыңдан айлянайым я люблю тебе У; сизиң башыңыз йаш ви молоді Б; башларына келен ишлери їхні пригоди Кб.; ӧз башна сӧндӱ згасло само собою СЛ; ӧз башна чечиниш эт- жити самостійно СЛ; ӧзӱ башларна вони самі по собі СГ; ӧзӱ башна айт- казати про себе У; ӧзӱ башна сам собою, своєю волею, сам по собі П, Б; аллахтан ӧзӱ башна т'ельмей від бога само собою нічого не приходить СМ.

13. сл. ім. початок, край, до, біля, коло; башына бардых ми сходили до нього (на могилу) Б; бардым чохрах башына СБ, вардым чохрах башына СК я пішов до криниці; зан башына на краю поля СБ; софра башна отур- К; стол башна отур- П сідати до столу; суфра башына за столом, при столі СБЧ; суфра башына кӧзиңи ач, коп лафлама — халыс ач за столом відкрий очі, будь уважним, багато не балакай — лишишся голодним СБЧ; див. ӧгӱзбашы, сыйырбашы.

1. око, очі ВН-К; кӧз ағы / ахы білок ока НМ, Б / Г, К; кӧз бебейи / бебеси зіниця ока СМ, К / О; кӧз йарых / йарығы кришталик ока СБ, О; кӧрмеге кӧз йарых очі б мої тебе не бачили НБЄ; кӧз йашы сльози Г; кӧзӱн йашы сель-сель олду вона ллє сльози ручаями Г; пор. кӧзйаш; кӧз мата (сы) зіниця СБ, Г, К; кӧз тиш ікло СБ-У, К; кӧз хапах СБ, У, К, кӧз (ӱн) хапа ғы Г, К повіка, віко; кӧз айдын радуйся СЛ, К; кӧз алмайып бах- дивитися, не відриваючи очей Г, К; эт'и кӧзӱң бирин алый обманює тебе — забирає одне з твоїх очей СБ; кӧз байля- зав'язувати очі, гіпнотизувати К; кӧз бузлады сени кӧрмед'е я вже стомився на тебе чекати Б; кӧзлерим бузлады да гӧрмей мої очі укрилися лудою й не бачать СК; кӧзлерим бузу чизильди у мене зійшла луда з очей СК; кӧз долаштыроглядати Г; кӧзлерим йола / йолда халды К, кӧзлерим йолға халды СБА я заждався, змучився, чекаючи; кӧз йумчух мить — змигування очей СБФ, О; кӧзӱме йуху т'ельмей я не можу заснути СБ; кӧзӱм йухуға т'етт' ен я дуже хочу спати У; кӧз кӧре відкрито, на очах О; бизни кӧрмеэ кӧзӱ йох эди вона нас ненавиділа ВН; абу йисаны / исаны кӧзӱм кӧрмий цю людину я ненавиджу Г / К; ағлей-ағлей кӧзнӱн нуру тӧкӱльмиш від ридань вона перестала бачити, букв. висипалося проміння з очей СК; эт'и кӧзӱ патлайҗах щоб йому очі полопалися Г; кӧз сахла- жмуритися (у піжмурках) К; кӧз сӱзӱль- витекти окові Б; кӧз сых- примружувати очі Б, У; кӧз тикле- задивлятися БТ; кӧзӱне т'ир- входити в довіру СБЧ; баштан ғарип, кӧздэн т'ӧр сам бідний, на очі сліпий — нерозсудливий, необачний СБЧ; кӧз ӱчӱ про людське око СМ; кӧз хамаш- сліпити очі К; кӧз харар- темніти в очах О; кӧз хах- кліпати, моргати, підморгувати, змигувати О; кӧз хахтыр- дати привід кліпати, моргати О; кӧз хой- покласти око, зазіхати, заздрити; зурочити СБ, О, К; кӧз-хулах бол- доглядати, наглядати, спостерігати СБ; меним йуртума да кӧз-хулах бол стеж за моїм подвір'ям СБЧ; кӧз хып- блимати, моргати, підморгувати Г; кӧздэн тахым т'ерек чечирмед'е треба все переглянути НМ; абу йисан / исан кӧзӱмдэн чыхты я зненавидів цю людину Г / К; халх кӧзӱндэн чых- ганьбитися в очах людей, втрачати довіру СБ, Б, набридати БТ; кӧздэн чыхарттлар падшаға вони зганьбили його перед царем, викликали в царя ненависть до нього Г; эм җаным, эм кӧзӱм ти моя душа, ти моє оченятко СК; буну алғанда кӧзлериң тӧбеге эди ни йохсам? коли ти це купував, твої очі були на потилиці чи де? СБЧ.

2. отвір; отвір у валі ткацького верстата, куди вставляється жердка Г; йине кӧзӱ вушко голки ВН-К.

3. відділення, засік ВНК; амбар кӧзӱ засік ВН.

4. вічко джерела К.

5. козир, світка СМ, Г, К.

6. віконна шиба БТ, К; пор. гӧз, коз, див. кӧзхапах.